На головну сторінку  На головну сторінку
Написати
лист  Написати лист
 Добавить в избранное

Археологiчнi пам'ятки

В топографічному плані найбільша концентрація пам'яток відмічена в північній частині о. Хортиці, на о. Байда. Прибрежна зона має більш значну густоту розташування археологічних та історичних місцезнаходжень, ніж підвищені ділянки о. Хортиці. Представлений розділ включає короткий опис сучасного стану пам’яток історії та археології. Огляд проводиться за функціональним призначенням: в єдиній системі розглядаються фортифікаційні та монументальні споруди, поховальні, культові, житлово-будівельні  комплекси.
1. Пам'ятки фортифікації
Пам'ятки фортифікації складають цілу групу різночасових об'єктів, розташованих на о. Хортиці, о. Байді, а  також ділянці Правого берега Дніпра, обмеженого з північно-західного боку територією кар'єру, з півдня - дачними забудовами.
В групу включені наступні укріплення:
1. Укріплення доби бронзи на о. Байда.
2. Скіфське городище "Совутина скеля".
3. Пізньосередньовічне городище в передплавневій зоні о. Хортиці.
4. Укріплення ХVІ ст. в північній частині о. Байди.
5. Фортеця ХVІІІ ст. на о. Байді.
6. Правобережний ретраншемент ХVІІІ ст.
7. Лінія укріплень ХVІІІ ст. на о. Хортиці.
8. Укріплення часів другої світової війни.
Укріплення доби бронзи на о.Байді.
Пам'ятник виявлений під час археологічних досліджень 1989 року (керівник В.Є. Ільїнський). Укріплення знаходяться на ділянці схилу, що з'єднує північну підвищену та південну частину острова, являє собою систему валів та ровів, укріплених кам'яною викладкою. Задовільно збереглася південна частина укріплення, не пошкоджена об'єктами ХVІ та ХVІІІ ст.
Скіфське городище "Совутина скеля"(V-III ст. до н. е.)
Виявлено в 1993 році М.А. Остапенком, є єдиним зафіксованим острівним скіфським городищем в Україні; мало форму прямокутника. Зберіглося фрагментарно з західного - південно-західного боку у вигляді валів та ровів, які дуже опливли. Північно-східна зона практично повністю знищена внаслідок будівництва ЛЕП в 30-ті роки ХХ ст. Додаткові руйнування з'явилися під час реконструкції ЛЕП в післявоєнну добу. Культурний шар зберігся в західній зоні, частково перемішаний. Скеля дуже пошкоджена кар’єром.
Пізньосередньовічне городище в передплавневій зоні о. Хортиці( XIV-XV cт.)
Виявлено в 1990 році В.Є. Ільїнським. Пам'ятка мала форму правильного трикутника, витягнутого з півночі на південь на 160 м при довжині південного боку близько 100 м. З півдня городище мало підвищення на 3-4 м, зі сходу - обрив на глибину 9-11 м. З західного боку підвищення на 1-1,5 м. Фортифікація збереглася, проте дуже постраждала в процесі життєдіяльності селища Виноградний в другій половині ХХ ст., яке було ліквідовано в 1988 році. Територія пам’ятки вкрита степовою рослинністю.
Укріплення ХVІ ст. в північній частині о. Байди.
Вперше виявлено в 1968 році Р.А. Юрою. Збереглося виключно у вигляді культурного шару та окремих  ділянок фортифікаційних споруд. Пам'ятка зруйнована будівництвом фортеці в 1737 році.
Фортеця ХVІІІ ст. на о. Байді.
Ступінь збереженості добра. Добре фіксується підковоподібна фортеця, яка складається з опливлих західного та східного валів, південного вала із входом та двома фланговими люнетами; південний вал мав бастіон в східній частині. Внутрішня поверхня зберегла сліди землянок гарнізона.
Правобережний ретраншемент ХVІІІ ст.
Зберігся частково. Фіксується редут в західній підвищеній частині, до якого примикають вали, південно-західний бастіон. Вся південна частина знаходиться в зоні дачних ділянок. Південна гілка, що складається з трьох редутів, зберіглася лише у вигляді одного, дуже пошкодженого редута. Двоє інших знищено під час експлуатації кар'єру, дачно-садових ділянок, будівництва порохових сховищ у 30і рр. XX cт.

Лінія укріплень ХVІІІ ст. на о. Хортиці.
Під час російсько-турецької війни 1735-1739 рр. в районі острова були створені Запорозька  верф для будівництва суден Дніпровської гребної флотилії та фортифікаційні споруди для її захисту. Укріплені лінії відображають рівень військово-інженерного мистецтва Російської імперії у першій половині XVIII ст.
Лінія 1736 року в центральній частині острова залишилася тільки вздовж південного краю балки Шанцевої. Оборонні лінії 1737-1739 рр. в північній частині острова в цілому збережені. Більшість валів та ровів фіксується в дуже опливлому або руйнованому стані. Ступінь цілісності редутів вище. Вали та оточуючі рови також опливли. Присутні перекопи 1941-1943 рр. Укріплення частково пошкоджені пішохідними доріжками.
Укріплення часів другої світової війни.
Розташовані вздовж західного берегу острова, у південній передплавневій частині, а також майже по всіх балках. Збереженість часткова.
2. Культові комплекси епохи бронзи
Всі відомі на 2002 р. об'єкти, пов'язані з виконанням культових актів, виявлені М.А.Остапенком в північній частині о. Хортиці: це райони балки Молодняги та верхів’я балок  Совутиної та Наумової. Об'єкти являють собою систему кам'яних закладок, насичених культурними залишками.
Результати розкопок комплексів оригінальних культових споруд, що датуються II тис. до н. е. (кам’яні закладки, кромлехи) свідчать про те, що острів був своєрідним сакральним центром місцевих племен індоєвропейського походження. Часткові руйнування об’єктів пов'язані  з озеленувальними та меліоративними роботами землекористувачів.
3. Поховальні комплекси
Кургани
Нову інформацію про релігійні уявлення, поховальний обряд давнього населення регіону дослідники отримують під час обстеження різночасових курганних ( на острові розташовуються 6 курганних груп та декілька поодиноких курганів) та грунтових могильників.
На острові Хортиці знаходиться 6 курганних груп. Кургани насипані в добу бронзи та скіфський час. На початку ХХ століття їх загальна кількість досягала 136 одиниць. До 2002 року збереглося до 30 насипів, більша частина з яких складають декілька курганних комплексів. Курганна група №1 нараховує 18 насипів. Всі вони дуже опливли і ледве помітні. На поверхні в великій кількості наявні уламки граніту. Частина курганів знаходиться в зоні лісопосадки, частина - під  ЛЕП. Курганна група №2 в теперішній час не локалізується. Точно можна визначити лише один насип у напівзруйнованому стані.
Курганна група  №3 нараховує 4 кургани. Два дуже опливли та руйнуються грунтовим шляхом, один в припустимому стані знаходиться на ділянці поля, ще один насип засаджений бур'яном і добре зберігся. Курганна група №4 знесена під час сільськогосподарських робіт ЦІМЕТ'у на початку 60-х років XX ст., локалізується на поверхні великою кількістю грантіних уламків. Зберігся один, дуже пошкоджений насип.
Курганна група №5 нараховує сім насипів. Розміщена поза зоною сільськогосподарських робіт. Збереженість різна - від дуже опливлого стану (2 насипи) до гарного (2 найбільш великі насипа на острові). Курганна група локалізується південніше від збережених курганів у вигляді розсипу уламків каміння.
Курганна група  №6 за виключенням одного, сильно заорюваного, насипу, не зберіглася. В цілому поодинокі кургани ( у кількості 6 одиниць) збереглися переважно в зоні лісопосадок. Стан задовільний.
Грунтові могильники та кладовища.
Пам'ятки цього типу на поверхні не фіксуються, що ускладнює визначення їх кордонів. Ступінь руйнування, обмежена верхніми шарами, незначна. На острові розташовані могильники доби енеоліту-бронзи в районі балки Генералка, епохи бронзи-раннього середньовіччя в районі скелі Ушвивої, кілька військових кладовищ часів російсько-турецької війни 1735-1739 рр., меннонітське кладовище в районі балки Ганнівка, а також братські могили 1941 р. в районі селища Овочеводів та бази відпочинку ВАТ «Запоріжсталь»
4. Поселення, житлові комплекси.
Комплекси осілості, зважаючи і на поодинокі селища, нараховують не менше 25 одиниць. Пам'ятки кам'яного віку представлені декількома місцезнаходженнями, культурний шар їх ще не виявлений.
Об'єктів нео-енеолітичного часу - 4 одиниці (о. Байда, балка Музичина на о.Хортиця, о. Середній Стіг, район Правого берега Дніпра у скелі Рогози).
Археологічні дослідження дали змогу визначити роль згаданих спільностей у загальному розвитку народів Східної Європи (поширення відтворюючих форм господарства, поява гончарства тощо).
В добу бронзи ( кінець III - початок I тис. до н. е.) в районі острова Хортиця розміщувалися поселення ямної, катакомбної, зрубної, сабатинівської, білозерської археологічних культур, культури багатоваликової кераміки. Значна їх частина знаходилась в районі балок Генералка, Липова – Костіна, Молодняга, Корнійчиха, Совутина, а також в передплавневій частині та на о.Байда. Вивчення цих пам’яток дає можливість визначити характер господарства, етнічні особливості, взагалі спосіб життя племен бронзового віку у Нижньому Подніпров’ї. Ряд поселень постраждали у зв’язку з діяльністю селищ у другій половині XX cт.
Скіфське населення, яке мешкало тут в V-ІІІ ст. до н.е., заснувало не лише укріплення, а й населені пункти в балках Молодняга, Совутина, Наумова, Генералка, Ганнівка.
З початку нашої ери по ХVІ ст. на острові існує декілька слов'янських комплексів. Поселення Протолче Х-ХІV ст було вперше досліджено у 1976 році. Воно розташоване в передплавневій зоні о. Хортиці. Стан задовільний. Поверхня, на відміну від інших житлових пам'яток, не вкрита лісопосадкою, затримана та покрита степовою рослинністю. У північно-східній частині острова також розташоване слов’янське поселення.
Під час російсько-турецької війни 1735-1739 рр. на острові розміщувалися табори частин російської армії (район балок Громушина, Музичина, Наумова, Совутина, Ганнівка). Пам’ятки постраждали під час ерозії берегових схилів балок та будівництва допоміжних споруд.
В ХVІІІ ст. на Хортиці виникають  вісім козацьких зимівників. Більшість з них розміщені в середній частині острова вздовж східного узбережжя. Практично всі житлові комплекси локалізуються на узбережжі. В зонах великих балок  об'єкти нараховують два і бульше культурних шарів. Всі вони мають різний ступінь збереженості. Загальним для всіх об’єктів фактором впливу є ерозійний процес.
У XVIII - на початку XX ст. на східному узбережжі о. Хортиця, на території сучасних Наукового містечка, селищ Садоводів та Січ, знаходилася колонія німців-меннонітів. Зберіглися споруди кінця XIX - початку XX (у кількості 4 одиниць); стан деяких з них незадовільний.
5. Монументальні споруди ( пам’ятні ознаки, пам’ятники) нараховують 5 одиниць. Збереженість добра.  
Територія о. Хортиця на протязі багатьох тисячоліть постійно слугувала місцем для створення поселень, культових та поховальних комплексів та не раз була ареною бойових дій, про що свідчать залишки фортифікаційних споруд, військових таборів та  кладовищ  різних часів. Острів має велике історико-пізнавальне значення, і тому завжди приваблює до себе тисячі відвідувачів, в тому числі іноземних туристів
На головну сторінку На початок сторінки
copyrights © 2006 www.hortica.org.ua